“Лісова пісня” – одна з найвидатніших драматичних поем Лесі Українки, створена у 1911 році. Це твір, цілком присвячений природі, де тісно переплітаються реальне та міфологічне.
Сюжет розгортається навколо кохання між юним лісовиком Лукашем та дівчиною Оксаною, яка живе в злагоді з лісовими духами та наділена здатністю розуміти мову природи. Їхнє щасливе життя у дрімучому Лісі руйнується появою зовнішнього світу у вигляді родичів Оксани та інших людей, для яких міфічні істоти – це суцільна вигадка.
В поемі показано трагічний конфлікт між гармонійним співіснуванням з природою та впливом жорстокої реальності людського суспільства. Лісова пісня – це фактично гімн вічній красі та животворній силі природи, яка живе власним чарівним життям, сповненим духів, русалок, лісовиків та інших міфологічних створінь.
Водночас твір сповнений глибокого філософського змісту, висвітлюючи вічну проблему невідворотного руйнування гармонії життя під впливом людської цивілізації та матеріальних цінностей. Поема пронизана ліризмом та драматичним співчуттям до долі молодих закоханих, які стають жертвами протистояння двох світів.
В образній системі “Лісової пісні” поєдналися український фольклор, язичницькі вірування та філософські роздуми авторки про сенс буття людини і природи. Це один з найбільших шедеврів української літератури, що здобув світове визнання.