«Енеїда» Івана Котляревського – це видатна поема, написана українською мовою наприкінці XVIII століття. Вона базується на сюжеті давньоримської епічної поеми “Енеїда” Вергілія, але зображує його в гумористично-сатиричному ключі.
Котляревський взяв за основу мандри троянського героя Енея після падіння Трої, але наповнив їх народним українським колоритом, гумором і гротеском. События перенесені в український побут, а героїв перетворено на запорізьких козаків та місцеву старшину.
У поемі оспівуються пригоди Енея та його товаришів, які шукають спокій та нову батьківщину після втечі з Трої. Вони потрапляють у різноманітні комічні ситуації, змушені боротися з химерними істотами та народами на кшталт велетнів, циклопів тощо. Пародіюються елементи античної міфології, боги зображені як люди зі звичайними вадами та забаганками.
Енеїда Котляревського вирізняється яскравою народною мовою, насиченою українськими ідіомами, фразеологізмами, жартами та приказками. Автор майстерно висміює негативні риси буденного життя, суспільні вади та людські слабкості за допомогою гумору і сатири.
Ця бурлескна поема стала справжнім шедевром української літератури, визначною пам’яткою національної культури. Вона заклала основи використання живої української мови в художній літературі та вплинула на розвиток нової української літератури взагалі.