У Луцьку вперше вручили премію імені Івана Корсака
img

Першу Літературну премію імені видатного українського письменника, журналіста, почесного громадянина Луцька Івана Корсака вручили Петру Кралюку за книгу історичної прози «Синопсис». Символічним є те, що вручили премію в день народження Івана Корсака та його сина, який є фундатором премії, Віктора Корсака.

Урочисте вручення премії відбулося у нещодавно відкритому Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків 15 вересня.

Літературну премію 2018 року започаткувала родина письменника спільно з видавництвом «Ярославів Вал», вручення відбуватиметься до дня народження Івана Корсака 15 вересня щорічно. Згідно з положенням про Літературну премію імені Івана Корсака, твір, представлений до участі на здобуття нагороди, обов’язково має бути присвячений історії України, написаний українською мовою на високому художньому рівні та мати великий читацький розголос. Варто зазначити, що лауреат отримує диплом, медаль, а також грошову винагороду в сумі 50 000 гривень.

Спочатку слово взяв син Івана Корсака, фундатор премії Віктор Корсак, який подякував усім присутнім за те, що вони прийшли на вручення та не забувають його батька.

«Дякую, що вас цікавить література та історичний роман. Коли я читав погодження про Шевченківську премію, то там написано: премія з літератури та мистецтва. Для мене це дивно, адже література – це і є мистецтво, яке виконує свої функції, зокрема пізнавальну, естетичну, приносить натхнення. Саме історичний роман виконує ще й такі функції, які поза межами стандартних: укорінення нації, розуміння генези розвитку своєї нації. Цей напрямок дає додатковий ресурс для кожного жителя України. Враховуючи це, ми організували премію в аспекті вшанування батька та в аспекті того, що цей напрямок потрібно розвивати. Тому сьогодні ми будемо вітати першого лауреата», – зазначив Віктор Корсак.

 

Опісля цього настав час вручення премії першому лауреату, і як пояснив голова журі, директор видавництва «Ярославів Вал» Михайло Слабошпицький, інтриги робити не збиралися, адже виходили з того, що ця премія особлива. Зокрема, члени журі орієнтувалися на діяльність Нобелівського комітету, котрий, шануючи амбіції всіх номінованих на премію, не оприлюднює імена, аби не травмувати їх, тож оголошують лише ім’я лауреата. З його слів, було подано 12 кандидатур, 8 з яких журі відхилило через неформат або через низький літературний рівень.

Отож, за одноголосним голосуванням членів журі першу Літературну премію імені Івана Корсака отримав Петро Кралюк за книгу історичної прози «Синопсис», премію лауреату вручи Віктор Корсак.

Петро Кралюк наголосив, що йому надзвичайно приємно бути першим лауреатом Літературної премії імені Івана Корсака, адже він цінує його творчість, і багато речей, про які він писав, хотів би теж писати.

«З Іваном Корсаком ми по-своєму змагалися, часто зверталися до одних і тих же сюжетів, десь він мене випереджав, десь я його випереджав. Я йому неодноразово говорив: «Знаєте, Іване Феодосійовичу, ви полегшуєте мою працю, адже я хотів написати працю про Міхала Чайковського, і тут ви написали роман «Отаман Чайка», я хотів написати про Юрія Немирича, і ви написали роман «Немирів ключ». Мені вже не потрібно тут працювати, адже я можу зайнятися іншими сюжетами», – зауважив Петро Кралюк.

Та додав: «Я надзвичайно цінував Івана Феодосійовича, як людину. Не скажу, що ми були друзями, але складалося так, що наші долі неодноразово пересікалися, ми допомагали один одному, ми розуміли один одного. Власне, прийшов я у літературу завдяки Івану Феодосійовичу. Він залишив після себе надзвичайно великий об’єм історичної літератури».

Муза, подруга та вірна дружина Івана Корсака Марія Іванівна подякувала присутнім, що пам’ятають і люблять чоловіка і привітала Петра Кралюка:

«Я шаную Вас так, як шанував вас Іван. Ви були однодумцями в літературі, однодумці в житті. Дякую всім присутнім, які не байдужі до того, що відбувається в нас, які не байдужі до всього, що творить тепер уже мій син. Протягом цього вечора багато говорять про чоловіка, але повірте, що в цьому всьому дуже-дуже багато зробив Віктор. Якби було багато таких синів, як у мене, то наша країна стала б набагато кращою, бо коли буде культура, коли буде нація, то ми житимемо краще, будемо знати, що ми українці, що в нас є нація, а це – понад усе!».

September 15
Korsaks’ Museum of Contemporary Ukrainian Art