Салемські відьомські процеси – це одна з найбільш знакових та трагічних подій у ранній історії США у колонії Массачусетс.

Все почалося взимку 1692 року в Салемі, коли кілька молодих дівчат почали демонструвати дивну та неспокійну поведінку, включаючи крики, дивні пози та судоми. Місцевий лікар діагностував це як вплив «злого ока» – вважалося, що дівчата «опановані». Швидко розпочалися звинувачення в чарівництві.

Спочатку звинувачення були спрямовані на соціально ізольованих або непопулярних осіб, але з часом критерії розширилися і під звинувачення потрапляли все більше та більше людей. Використовувались такі методи доказу винуватості, як «проби з плаванням» – звинувачених зв’язували і кидали у воду, щоб побачити, чи вони потонуть (що означало їхню невинуватість) чи залишаться на поверхні (що означало, що вони відьми).

Процеси досягли піку влітку 1692 року, коли було страчено 19 осіб, більшість з яких були повішені на горі Галловс. Ще одна людина померла під час тортур, багатьох було ув’язнено. Урешті колективна істерія почала стихати, і в жовтні того ж року губернатор Вільям Фіпс припинив усі подальші арешти, звільнив чимало засуджених і заборонив дальші страти.

Ця подія стала символом небезпеки масової істерії та важливістю судової справедливості.