Вже 22 грудня у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відбудеться презентація неймовірно цікавої та пізнавальної виставки відомого українського митця Володимира Патика «Національна ідентичність. Живопис».
Відкриття о 17.00 год. Вхід вільний (маска+дистанція).
Володимир Патик – один з найвидатніших митців в українській малярстві другої половини ХХ століття, яскравий представник галицької школи живопису.
Народився 9 жовтня 1926 р., с. Чорний Острів, Бібрський повіт, Львівське воєводство, Польща — помер 28 серпня 2016 року, м. Львів, Україна. – український живописець, пейзажист, майстер натюрморту. Член Спілки Художників України з 1958 року, Заслужений художник України (1996), лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка (1999), Народний художник України (2006). Почесний житель Львова.
Володимир Патик об’їздив майже всю Україну, бував у Карпатах, далеко на Півночі Росії, у Мурманську, малював у Прибалтиці, Сибіру, Середній Азії — і всюди митця захоплювала краса природи, люди та їхні заняття. Таким чином вироблялася власна мальовнича манера Патика, його особливий, темпераментний почерк.
Митець вдається до контрастів червоного та зеленого, оранжево-жовтого та синьо-фіолетового, червоного та білого, до різноманітних технічних засобів — мозаїки, фрески, найбільше — до олійного живопису, пастелі, різних графічних засобів.
З 1990-х головну формотворчу роль у мистецькій манері майстра відіграє чистий колір, що підвищує емоційну активність картини та підкреслює декоративне вирішення композицій. Володимирові Патику близькі українська ікона та тосканські примітиви, рівні мозаїки та живописці італійського Проторенесансу.
У 1996 році Володимиру Йосиповичу було присвоєно почесне звання Заслуженого художника України, а у 1999 році присуджено Шевченківську премію за серію робіт «Земля Шевченка» та твори останніх років.
У 2006 році, своє 80-річчя, художник відзначив у Національному музеї під час експонування власної виставки.
Живопис написаний у 2008 році був для митця найголовнішим. Адже за словами автора: «За мою творчу життя вимальовано 500—600 кг фарби, замальовано 1875 м полотна і змальовано 1,5 тонни паперу… І зараз я живу з повним відчуттям смаку до праці, до життя, до кохання, із незаземленими мріями… і не визнаю паспортного віку».
