Атум, одна з найважливіших фігур у стародавньоєгипетській міфології, вважається богом-творцем, який самостійно породив з себе перші форми життя. Його часто зображують як самовиникаюче божество, яке з’явилося з первісних вод хаосу, званих Нун.
Згідно з міфом, на початку не було нічого, крім безмежного темного океану хаосу. З цього первісного океану з’явився Атум, який створив себе сам через свою власну волю і творчі здібності. Відомий своєю здатністю до самореплікації, Атум породив із свого тіла Шу, бога повітря, і Тефнут, богиню вологи, крізь процеси кашлю, чхання або, за іншими версіями, мастурбації.
Шу і Тефнут, у свою чергу, стали батьками Геба (бога землі) і Нут (богині неба). Це сімейство богів символізує фундаментальні елементи світу: повітря, вологу, землю і небо, кожен з яких є критично важливим для підтримки життя на Землі, включаючи рослини та тварин.
Атум також вважається батьком богів, людей і всього живого. Його роль як творця і батька має важливе символічне значення в єгипетській міфології, підкреслюючи ідеї створення, регенерації та безкінечного циклу життя та смерті.
Ця міфологічна історія підкреслює значення з’єднання та взаємозалежності між природними елементами і живими істотами, зосереджуючи увагу на важливості збереження гармонії між усіма складовими Всесвіту.