Гільгамеш, великий цар міста Урук, зіштовхнувшись зі смертю свого найближчого друга Енкіду, переживає глибоку кризу, що стимулює його до пошуку безсмертя. Він вирішує знайти Утнапіштіма, єдину людину, якій боги надали дар безсмертя після глобального потопу, події, яка має відгомони в біблійній історії про Ноя.

Під час своєї подорожі Гільгамеш дізнається про існування чудодійної рослини, здатної відновити молодість. Після багатьох випробувань він нарешті знаходить цю рослину. Однак, коли Гільгамеш вирішує прийняти ванну, хитра змія краде рослину, що символізує неможливість уникнути смерті.

Зрештою, Гільгамеш повертається до Урука, де він приходить до усвідомлення, що справжнє безсмертя полягає не в ліквідації фізичної смерті, а в тому внеску, який він може зробити у культуру та суспільство свого міста. Ця мудрість дозволяє Гільгамешу прийняти свою смертність і визначити своє місце у вічності через спадок, який він залишить після себе.