Геракл, відомий у римській міфології як Геркулес, один з найвідоміших героїв давньогрецької міфології.

Геракл народився від Зевса, верховного бога, та Алкмени, смертної жінки. Зевс обдурив Алкмену, прийнявши вигляд її чоловіка, Амфітріона. Гера, дружина Зевса та богиня шлюбу, стала завзятим ворогом Геракла через ревнощі до його матері і ненависть до всіх дітей Зевса від інших жінок.

Життя Геракла ознаменувано серією подвигів, які він здійснив у спробах відкупитися за вбивство своєї дружини Мегари та їхніх дітей – злочин, який він вчинив під впливом тимчасового божевілля, навіяного Герою. Щоб очиститись, Геракл мав виконати дванадцять подвигів, відомих як Дванадцять подвигів Геракла. Ось кілька з них.

• Вбивство Немейського лева: Геракл здушив лева голими руками і згодом носив його шкуру як обладунок.
• Очищення Авгієвих стаєнь: Геракл направив річки Алфей та Пеней, щоб промити стайні, які не чистили десятиліттями.
• Подолання Лернейської гідри: Багатоголового змія, який регенерував дві голови замість однієї відсіченої, Геракл вбив з допомогою свого племінника Яолая.
• Приборкання керінфійської косулі, відомої своїми золотими рогами та бронзовими копитами.
• Спіймання Цербера – Геракл привів із підземного світу Цербера, триголового пса, що сторожив вхід у підземний світ.

Після завершення своїх подвигів Геракл одружується з Деянірею. Через непорозуміння Деяніра надсилає Гераклу сорочку, просочену отрутою гідри, яку вона помилково вважала любовним зіллям. Отрута спалює Геракла, і він, щоб покінчити з муками, влаштовує власне спалення на багатті. Зевс забирає його на Олімп, де Геракл стає богом.

Геракл залишився важливою фігурою у світовій культурі, символізуючи людську боротьбу проти неможливих викликів. Його ім’я стало синонімом надлюдської сили та витривалості.