Конфуцій (551-479 рр. до н.е.) – видатний давньокитайський філософ, чиє вчення мало величезний вплив на розвиток китайської цивілізації та культури.

Народився у царстві Лу (нинішня провінція Шаньдун) у родині дрібного чиновника. Здобув ґрунтовну освіту і певний час обіймав незначні державні посади. Однак, розчарувавшись у справедливості тогочасної політичної системи, він покинув державну службу і присвятив себе викладанню та поширенню своєї філософії, подорожуючи із групою послідовників.

Філософське вчення Конфуція дістало назву конфуціанство. Його ключові ідеї:

1. Концепція “жень” – високоморальної, гуманної та доброчесної людини. Ідеал людини для Конфуція – це шляхетна, освічена, порядна та дисциплінована особа.
2. Ідея суспільного ладу, заснованого на ієрархії та збереженні традицій під керівництвом мудрих правителів та шляхетних чиновників.
3. Важливість освіти, самовдосконалення, поваги до старших, сімейних цінностей та виконання суспільних обов’язків.
4. Акцент на етичних принципах та нормах людської поведінки, а не на релігійних догмах чи метафізиці.

Учення Конфуція регламентувало норми людських стосунків в усіх сферах життя. Його ідеї були покладені в основу державного управління, освіти та культурних традицій Китаю і зберігають свій вплив донині.

Спадщина Конфуція зафіксована в збірці “Луньюй” (“Бесіди та судження”), складеній його учнями. Вона стала каноном конфуціанської думки та надихала мислителів упродовж багатьох століть.