Георг Вільгельм Фрідріх Гегель – німецький філософом, одна із ключових постатей німецького ідеалізму та один із найвпливовіших мислителів XIX століття. Народився 27 серпня 1770 року в Штутгарті, Німеччина.

Гегель навчався в Тюбінгенському університеті, де вивчав філософію та теологію. Після закінчення університету він працював викладачем та домашнім учителем, перш ніж стати професором університетів у Єні, Гайдельберзі та Берліні.

Гегель розробив всеохоплюючу філософську систему, що охоплює логіку, етику, право, політику, історію, релігію та мистецтво. Він стверджував, що реальність є процесом історичного розвитку, в якому дух поступово досягає своєї повноти через діалектичний процес тези, антитези та синтезу. Це виявляється в усіх аспектах людської діяльності та культури.

Серед його ключових творів – «Феноменологія духу», де він викладає ідею, що свідомість проходить крізь різні стадії розвитку до досягнення абсолютного знання. «Наука логіки» та «Енциклопедія філософських наук» також стали фундаментальними в його філософській системі, а в роботі «Основи філософії права» детально аналізує природу законів, прав та суспільства.

Гегель помер 14 листопада 1831 року в Берліні. Його ідеї мали значний вплив на подальший розвиток філософії, в тому числі на марксизм та екзистенціалізм, продовжують впливати на сучасну філософську думку.