15 вересня уже традиційно на день народження відомого письменника та журналіста Івана Корсака вручають премію за історичний роман. Та цьогоріч відбулася трагічна подія, яка змінила історичний альманах проведення церемонії – не стало Михайла Слабошпицького.

«Шкода, але 30 травня пішов у засвіти голова журі Премії Івана Корсака Михайло Феодотович Слабошпицький – український письменник, літературознавець, громадський діяч та Шевченківський лауреат 2005 року», – розповіла ведуча церемонії, Тетяна Репницька.

Також ведуча оголосила, що новою головою журі конкурсу стала дружина Михайла Слабошпицького – Світлана Короненко, після чого усі присутні вшанували пам’ять письменника хвилиною мовчання.

Світлана Короненко – журналістка, поетеса, письменниця та директорка видавництва «Ярославів Вал». Вона розповіла, що її знайомство з творчістю Івана Корсака почалося у 2005 році з книги «Імена твої, Україно». Ця книга звучала з ефіру Українського радіо, де тоді працювала Світлана Короненко. Пізніше вони особисто познайомилися, коли письменник приїздив у видавництво.

«Таких унікальних людей, як Іван Корсак, які би так несамовито працювали, мені не доводилось зустрічати. Ну хіба що Михайло Слабошпицький!» – сказала Світлана Короненко.

За 9 останніх років свого життя Іван Корсак видав 14 історичних романів. За словами письменниці – це неймовірні здобутки, адже щоб написати історичний роман необхідно декілька років лише на пошуки матеріалів. А Іван Корсак видавав по два романи щороку.

«Цим чоловіком не можна не захоплюватись! Слухаючи Івана Корсака, коли він виходив за трибуну і розповідав про свої твори, складалось враження, що це людина – енциклопедист!» – додала Світлана Короненко.

Вона також зазначила, що жанр історичної прози погано розвивається у наш час. Мало прозаїків ризикує писати історичні твори. А також пригадала Анатолія Дімарова, який говорив, що тільки божевільна людина може сісти і писати історичний твір.

Продовжив слова Світлани Короненко Віктор Корсак, рефлексуючи над важливістю історичного роману. Син письменника зазначив, що важливість полягає в ідеологічній, пізнавальній та естетичній функціях історичного роману.

«Наполеон казав, що історію цитують переможці. А я цю фразу перефразував і кажу, що історію цитують ті, хто хоче перемогти!» – зауважив Віктор Корсак.

До урочистого оголошення результатів конкурсу Тетяна Репницька витримала невелику паузу для інтриги. Адже вибір журі цьогоріч дещо особливий.

Лауреаткою стала письменниця, яка пише для підлітків. Це Зірка Мензатюк та її роман «Як я руйнувала імперію». Письменниця отримала диплом, медаль, а також грошову винагороду в сумі 50 тисяч гривень.

Авторка родом з Буковини. Закінчила Національний університет імені Тараса Шевченка. Після навчання працювала газетяркою. Потім все життя писала книги для дітей, зокрема казки. Зараз пише твори для підлітків.

 «Зірка Мензатюк є лауреаткою Премії імені Лесі Українки, скажу, що ця премія – це «український» Оскар дитячої літератури», – додала Тетяна Репницька.

Сама ж лауреатка зауважила, що з Премією імені Івана Корсака її пов’язали космічні сили, адже 15 версня – це не тільки день народження Івана та Віктора Корсаків, а й її доньки.

За словами Зірки Мензатюк, добре, що є люди, які зараз несуть місію змін в культурі, коли держава цього не робить. Таким є Конкурс української мови, який очолював Михайло Слабошпицький, а також такою є творчість Івана Корсака та Премія за історичний роман його імені.

«Коли людина піднімає такий потужний пласт нашої історії, розуміючи, що саме про цих особистей треба говорити, і вони мають надихати нашу молодь, це дуже важливо», – сказала про Івана Корсака Зірка Мензатюк.

Також лауреатка зазначила, що простіше писати про вигадані речі. Але якщо нива історичних правдивих творів не засіяна, то вона заростає бур’янами.

«Якщо ми не знаємо історії і ці знання не доходять до нашої молоді, то тоді приходять міфи. І часто це чужі міфи! Якщо ми сьогодні не даємо цілісної картини, то нашу молодь дуже легко зманити на райські картини, за якими – не райські речі», – додала Зірка Мензатюк.

Читайте також: «Народна трибуна» Івана Корсака: як працювала «бунтівна» газета на початку незалежності

Письменниця подякувала за вибір саме цієї книги і розповіла, що цей твір розкритикувала «Московська літературна газета», надрукувавши про це на першій шпальті. І їй дуже важливо, що цю книжку оцінив ще за життя Михайло Слабошпицький та інші члени журі.

«Якщо супротивники зляться, то я собі дозволяю думати, що таки книжка чогось вартує і вона потрібна!» – із гордістю заявила письменниця.

На завершення своїх слів Зірка Мензатюк пригадала слова Василя Лопати, що творчій людині для роботи потрібно три речі: перша – успіх! Друга – успіх! І третя – успіх! І подякувала організаторам премії за те, що вони дають майстрам історичних романів відчуття успіху.

На захід прийшло багато представників місцевої влади, які мали змогу висловити свою думку та враження від Премії імені Івана Корсака. До слова запрошували заступника голови Волинської обласної ради Григорія Пустовіта, народну депутатку України та науковицю Ірину Констанкевич та заступницю міського голови Луцька Ірину Чебелюк.

Григорій Пустовіт зазначив, що премія імені Корсака – це велика гордість для Волині. Особисто подякував Віктору Корсаку за продовження справи батька та привітав лауреатку із перемогою.

«Ми кажемо, що колись у нас були меценати: Ханенки, Семеренки… Сьогодні у нас є Корсаки», – сказав голова облради.

Ірина Констанкевич розповіла про роки в університеті, де вони з Іваном Корсаком співпрацювали. Адже він присвятив багато років вихованню студентів заради майбутньої української інтелігенції.

«Ви формуєте пантеон еліти, дякую вам за цей пантеон. Нам, українцям, його бракує», – подякувала Ірина Констанкевич родині Корсаків за їх роботу у розвитку культури.

«Нам важливо берегти той вклад, який для нашого міста, області та України вніс Іван Феодосійович», – сказала Ірина Чебелюк.

Також урочисту церемонію вручення Премії  відвідали представники освіти та культури: Юлія Сагвінцева – аспірантка Інституту української мови НАН України, працівниця «Ярославів Вал», Микола Кучерепа – професор ВНУ імені Лесі Українки, Вікторія Головей – професорка ВНУ імені Лесі Українки, Ніна Горик – волинська поетеса та Наталія Пахайчук – керівниця інноваційних проєктів CID Media Group.

Першою серед освітян виступила Юлія Сагвінцева та розповіла про книжку-переможницю. За її словами, стиль написання книги є легким та невимушеним, а мова цікавою. Книга обрамлена буковинськими діалектизмами, які вдало вплітаються в текст. Кожен образ у книзі колоритний.

«На фоні юнацької дружби і кохання, перших зрад і перемог нам показано як камінчик за камінчиком у кожному селі та родині руйнується радянська імперія. Тобто «совок» у головах поступово зникає», – розповіла Юлія Сагвінцева.

Також вона згадала про те, що в цей день світ святкує День демократії. Та побажала авторці, щоб таких творів про демократію було більше.

Микола Кучерепа розповів про свої дружні стосунки з Іваном Корсаком. Як письменник востаннє ділився своїми майбутніми планами, адже через два тижні планів не стало, бо не стало й самого Івана Корсака.

«Він створив стільки, скільки створив. Така доля, доля творця. Не дають боги богемним людям довгого життя», – сказав Микола Кучерепа.

За словами культорологині Вікторії Головей, культура завжди потребувала підтримки, але родина Корсаків – це ті люди які не тільки підтримують, а й творять культуру і культурну комунікацію. Те, що започаткував Іван Корсак, воно розвивається та процвітає.

«Для молоді дуже важливі такі книжки, тому що ми маємо спільними зусиллями допомогти їм ввійти в новий світ», – сказала про книгу Зірки Мензатюк Вікторія Головей.

Ніна Горик поділилася своїм захопленням Іваном Корсаком та Михайлом Слабошпицьким.

«Вони – ровесники, вони – люди одного покоління. Люди одного високого польоту», – сказала поетеса.

За її словами, ім’я Зірки Мензатюк відоме усім, хто працює у сфері освіти, адже її твори входять до програми літературного читання та словесності. Вона завжди писала про Україну для дітей.

«Я хочу подарувати вам наші, не заморські квіти. Які пахнуть волинським небом, пахнуть нашими ранками і туманами. Хай вам буде тепло в обіймах Волині», – привітала Ніна Горик лауреатку Премії.

Наталія Пахайчук висвітила ще один талант Івана Корсака, а саме його журналістські досягнення. Вона розповіла про особисті спогади, про роботу із газетою «Сім’я і дім», яка є дітищем Івана Корсака.

«Та справа, яку він заклав 25 років тому, живе сьогодні завдяки тому, що існує школа журналістики, де стандарти, професійність та цінності передаються з покоління в покоління», – розповіла Наталія Пахайчук.

Також журналістка розповіла особисту історію з юнацьких років: Іван Корсак взяв її матеріал до друку у своїй газеті, чим вселив їй віру в себе. Редакція й досі практикує надавати можливість молодим талантам, ентузіастам спробувати себе. Це формує спільноту журналістів та читачів.

Тепер CID Media Group – це великий медіа-холдинг, який бере свій початок від газети «Сім’я і дім» та зберігає цінності, започатковані Іваном Корсаком, які не змінювалися протягом 25 років.

«Первісним було слово і немає значення, на якому носії це слово. Воно важить більше, і це навіть добре, що ми не будемо більше нищити лісу, а можемо поширювати інформацію значно швидше і ефективніше, ніж в газеті», – процитувала слова Івана Корсака 2016 року про оцифрування медіа Наталія Пахайчук.

«CID Media Group тримається на трьох «К»: концепція, корпоративна культура та ком’юніті», – додала Наталія Пахайчук.

Наприкінці офіційної частини вечора Світлана Короненко оголосила новий склад журі. До нього увійшли усі попередні лауреати Премії Івана Корсака: Юрій Винничук, Петро Кралюк, Микола Суховецький, Зірка Мензатюк, а також Віктор Корсак та Світлана Короненко.