В житті кожної людини, можуть створюватися
ситуації, коли все перегортається догори дригом. Гадаю, нікому не треба розповідати,
що сталося в Донецькій області в 2014 році. Але, ці події були дійсно переломними в житті багатьох
людей. Та поки тебе особисто не торкнеться, можна і не відчути тих змін.
Я теж потрапив у такі екстремальні обставини. Було це так… На початку серпня, коли бойова напруга коло нашого міста зростала, я по справах вийшов в місто. Був там недовго, і коли йшов додому, натрапив на блокпост, який знаходився в будівлі залізничного вокзалу. Люди зі зброєю стали перевіряти мої документи і особисті речі. Я людина релігійна і тому завжди носив з собою Біблію. Та коли в мене знайшли цю священну книгу, вони поспілкувавшись, забрали в мене всі речі і посадили до невеликого підвального приміщення. Там вже було багато людей…
Мені здалося це якимось поганим сном, але я провів в цьому приміщенні, як кажуть «на підвалі», десять днів. Страху не було, але я дуже переживав за рідних, які не знали де я, і що зі мною. В цей час у місті загинуло багато людей, тому про мене могли думати все, що завгодно.
Микола Бірючинський “Одіссея”, фрагмент
Дуже хотілось їсти, кормили лише сухарями і
водою. Згадалася розповідь мого
друга про його старого вчителя, художника. Він воював під час другої світової
війни, і потрапив в полон. Сидячі у концтаборі, розмальовував стіни ковбасами і
різними смаколиками. Як на мене недуже правдива історія, але трохи кумедна.
І я
роздумував над композицією «Одіссея». Оскільки, я опинився в екстремальних умовах, мені вважалось, як Одісей з товаришами
сиділи в печері циклопа Поліфема, поки не знайшли можливість втекти.
Мене ж просто відпустили. Але поки я там сидів, то придумував різні композиції, скульптури і малюнки, також співав пісні, молився. Через деякий час мені сказали: «Иди домой», при чому взявши декілька релігійних журналів «Вартова башта».
Вже йдучи додому, я бачив якійсь постапокаліптичні картини руйнувань: сірі
люди, які
де-не-де проходять, озираючись на далекі і близькі вибухи.
Микола Бірючинський “Одіссея”, фрагмент
Після того як бойовики підірвали автомобільний
міст над залізничною колією, там
залишилась вузька пішохідна плита, по якій майже півроку ходили люди.
Всі були дуже раді, коли я повернувся додому. Згадуючи ці
події через роки, мені здається, що то був дурний сон, але там в Горлівці, на
окупованій території цей сон продовжується, нажаль…
Микола Бірючинський “Одіссея”
Пройшов деякий час, у мене з’явилась можливість працювати над скульптурою, і я став відтворювати ті композиції, над якими думав там, «на підвалі». Також приймав участь в республіканських виставках, і одна з моїх робіт «Одіссея» знаходиться в Музеї Сучасного українського мистецтва Корсаків, що у місті Луцьк.
Якщо ми не можемо змінити обставини, ми можемо змінити своє відношення до них, як казали римські філософи-стоїки, як каже біблійна мудрість.
