Олександр Порфирович Архипенко

1887 – 1964

Український та американський скульптор, художник, один із основоположників кубізму в скульптурі.

Почесний член Об’єднання митців-українців в Америці (ОМУА) та дійсний член Американської Академії Мистецтва і Літератури.

Народився в Києві (тоді Російська імперія).

1902 – 1905 – навчався в Київському художньому училищі, з якого був виключений у листопаді 1905 за участь в учнівському страйку, пов’язаному з подіями революції 1905  – 1907.

1906 – навчався мистецтву у Сергія Світославського і того ж року разом з Олександром Богомазовим організував першу виставку своїх творів у Києві.

1906  – 1908  – продовжив освіту в Московському училищі живопису, архітектури і скульптури.

1908 – переїхав до Парижа, де продовжив освіту у Паризькій мистецькій школі. Оселився в колонії художників «Вулик» (фр. «La Ruche»), де також мешкали художники  – вихідці з України Володимир Баранов-Росіне, Соня Делоне, Натан Альтман. Там познайомився з Амедео Модільяні, А. Годьє-Бжеско та іншими.

1910 – відкрив у Парижі власну школу і, як перший кубічний скульптор, увів у скульптуру нові естетичні елементи – моделювання простору, вглиблені форми і прозорість.

1910 – здійснив велику подорож з виставкою своїх робіт Італією, Швецією, Францією, Німеччиною, Чехословаччиною і в тому самому році відбулася перша персональна виставка Архипенка у Гаґені (Німеччина).

1912 – 1914 – викладав у власній Школі мистецтв у Парижі.

1914  – переїхав до Ніцци.

1920  – учасник дванадцятого Венеційського бієнале (Італія).

1921 – заснував власну Школу мистецтв у Берліні.

1924 – відкрив школу пластики в Нью-Йорку, згодом викладав у Чиказькій школі індустріальних мистецтв та університеті в Канзас-Сіті.

Родоначальник кубізму в скульптурі, працював у манері конструктивізму, абстракціонізму та інших новітніх мистецьких течій. Створив новий різновид рельєфної різьби – так зване «скульптомалярство», відкрив і обґрунтував принципи рухомого малярства, сконструював особливий механізм  – «архипентуру».

1920  – 1930-х  – брав участь у художніх виставках в Радянській Україні, працював над пам’ятниками Т. Шевченку, І. Франку, князю Володимиру Святославичу для парку в Чикаго.

За життя Архипенка відбулося 130 його персональних виставок.

1933  – взяв участь в оформленні Українського павільйону на виставці «Століття прогресу» у Чикаго, що тривала від 14 до 20 серпня, де в окремому «Будинку Архипенка» розгорнулася його персональна виставка; там було представлено 44 роботи майстра.

Помер у Нью-Йорку, похований на кладовищі Вудлон.