Автор: мистецтвознавець Зоя Навроцька Виставковий проект Костя Борисюка під багатомовною назвою «Ritual dancing ІІ» вражає особливим кутом зору, особливим змістом, особливою стилістикою. Постмодерністична мова мистецтва цього художника позбавлена однозначного прочитання. Неначе важкий рок у виконанні симфонічного оркестру, вона приголомшує чуттєвістю й провокативністю. Віртуозно, з дотриманням усіх законів статики (на взірець канонічних розписів давньоєгипетських пірамід) написані персонажі об’ємних полотен. Однак, незважаючи на цю демонстративну статичність, вони несуть у собі приховану динаміку, готовність до активних дій, різних жестів спотвореної жахом міміки. Фовістична експресія рвійно-нестримних кольорових плям полонить увагу глядача, ніби провокуючи його до якогось несамовитого, шаленого танку. Велетенські постаті виконавців загадкового ритуалу, тотемні маски, кров… А втім про що говорить художник? Про обрядові дійства шумерів чи єгиптян? Профільні зображення персонажа (ймовірно самого автора?), який споглядає праворуч-ліворуч, з різних точок експозиції, неначе виконуючи свою партію на цій партитурі життя. Можливо так емоційно й нещадно митець звертається до своїх сучасників-співвітчизників? А «Ritual dancing ІІ» – це багатогранна метафора про Нomo sapiens – просту, смертну людину початку ІІІ тисячоліття: величну й нікчемну водночас, беззахисну й мрійливу, підступну, знесилену, заблудлу?.. Про автора Кость Борисюк 13 листопада 1949, с. Городище на Волині. Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. І. Труша (1972). Мешкає у Луцьку. Член Національної спілки художників України (2010). Творчі пошуки зосереджені в царині станкового малярства, скульптури.