Арістотель – один з найвеличніших філософів античності. Народився у 384 році до н. е. в Стагірі, що на півночі Греції. Був учнем Платона і провів багато років у його Академії в Афінах. Згодом Арістотель став учителем Олександра Великого, перед тим як заснувати власну школу під назвою Лікей в Афінах.

Арістотель зробив значний вплив на багато галузей знань, включаючи філософію, логіку, метафізику, біологію, етику, політику, поезію та театр. Він розробив формальні правила логіки, які стали основою західної аналітичної традиції і залишались неперевершеними до розвитку сучасної логіки в XIX столітті.

У біології Арістотель детально дослідив і класифікував сотні тварин та їхні органи, вклавши основу до наукової зоології. Він також вважається засновником наукової метафізики завдяки своїм дослідженням первинних принципів та причин існування.

Етичні праці Арістотеля, особливо «Нікомахова етика», вплинули на формування західної моральної філософії, представляючи концепцію «золотої середини» як основу доброчесного життя. Його політичні теорії, викладені у «Політиці», висвітлюють природу державності та різні форми урядування, значно вплинули на розвиток політичних наук.

Арістотель помер у 322 році до н. е. в Халкіді. Його роботи продовжують бути фундаментальними для багатьох наук та галузей гуманітарних наук, а його ідеї залишаються важливими у сучасному філософському дискурсі.