Петро Конашевич-Сагайдачний – видатний український козацький воєначальник, гетьман та державний діяч початку XVII століття. Народився близько 1582 року, хоча точне місце його народження не відоме. Він відомий своїм лідерством і стратегічними здібностями, які відіграли ключову роль у ряді важливих історичних подій.

Сагайдачний став гетьманом після смерті гетьмана Самійла Кішки. Під його керівництвом Запорізька Січ стала потужним військовим і політичним центром. Він активно сприяв зміцненню українського козацтва, організовуючи навчання козаків мистецтву ведення морських боїв, а також впроваджуючи стрілецькі загони.

Одним з найвідоміших військових кампаній Сагайдачного був похід на Москву у 1618 році, під час якого він дістався аж до підмосковних земель. Також він відомий своєю участю у Курському поході 1617 року та битві при Конотопі 1625 року. Важливим був і його внесок у визволення Києва від польсько-литовської окупації у 1620 році, що сприяло відновленню православ’я в регіоні.

Гетьман також доклав зусиль до підтримки освіти та культури, зокрема, сприяв заснуванню Києво-Могилянської колегії, яка стала важливим освітнім центром України.

Петро Конашевич-Сагайдачний помер у 1622 році. Його діяльність мала значний вплив на розвиток Українського козацтва та української національної ідентичності.