Головна ідея філософії Артура Шопенгауера полягає в тому, що основною сутністю світу є воля. Він вважав, що воля до життя є ірраціональною та нескінченною силою, яка лежить в основі всіх явищ природи та людської діяльності. Воля, за Шопенгауером, є сліпою і не має кінцевої мети, і ця безцільність веде до постійного бажання та страждань.
Шопенгауер розглядав людське життя як безперервну боротьбу, викликану волею. Бажання, які ведуть до дій, коли задовольняються, лише тимчасово заспокоюють, але швидко заміщуються новими, що знову призводить до страждань. Цей цикл невгамовних бажань і страждань Шопенгауер називав «колесом Іксари».
Шляхи мінімізації страждання за Шопенгауером
Шопенгауер вважав, що мистецтво та естетичне споглядання надають можливість відокремитися від бажань та страждань, пов’язаних з волею до життя.
Відмова від бажань та прихильностей може призвести до зменшення страждань. Цей шлях схожий на буддійську концепцію відмови від прихильностей як засобу досягнення просвітлення.
Шопенгауер високо цінував моральність, яка базується на співчутті та емпатії до інших. Здатність відчувати біль інших як свій власний веде до альтруїстичної поведінки та зменшення страждань.