У китайській легенді Паньгу народився з космічного яйця, наповненого хаосом. У цьому яйці було темно, і Паньгу вирішив розбити його, щоб створити новий світ. Коли він розбив яйце, усе світле піднялося вгору й стало небом – ян, а все темне опустилося вниз, створивши землю – інь.

Паньгу стояв між небом і землею, щоб вони більше не змішувалися. Він рубав велике дерево, що підтримувало небо, і тримав їх розділеними. Після того як Паньгу завершив роботу, він пожертвував собою, щоб дати світу форму.

Його подих став вітром і хмарами, крик перетворився на грім, ліве око стало сонцем, а праве – місяцем. Тіло Паньгу стало п’ятьма священними горами, руки та ноги – чотирма сторонами світу. Його кров перетворилася на річки, а його шкіра та волосся стали лісами та травами. Навіть піт Паньгу перетворився на дощ і росу, які дають життя Землі.