Григорій Сковорода був українським філософом, поетом, і педагогом, який народився 3 грудня 1722 року у Чорнухах, що на Полтавщині. Він вивчав науки у Києво-Могилянській академії та подорожував країнами Європи, де поглибив свої знання з філософії, теології та музики.

Сковорода відомий своїми оригінальними ідеями щодо особистісного щастя та самопізнання. Він пропагував ідею, що справжнє щастя людини полягає в знаходженні своєї “справи серця” і житті в гармонії з природою і Богом. Його філософія мала глибокий вплив на розвиток духовної культури та літератури в Україні.

Сковорода залишив після себе численні філософські твори, вірші, а також музичні композиції. Його творчість вражає глибиною та оригінальністю думок, велику увагу він приділяв моральним та етичним питанням. Його твори були зібрані та опубліковані посмертно і до сьогодні залишаються важливою частиною української культурної спадщини.

Григорій Сковорода відомий своєю скромністю та аскетизмом, він відмовився від посад та багатства, вибравши життя мандрівного філософа. Він помер 9 листопада 1794 року та був похований неподалік села Пан-Іванівка в Харківській області.